Misiya Lazarya Kahanovycha v Ukrayini pid chas holodu 1946-1947 rokiv | Голод 1946—1947 рр. в Українській РСР: місія Л. Кагановича

Мета полягає у виявленні причин і наслідків відрядження Л. Кагановича до УРСР у березні 1947 р.

Методологічною основою дослідження є принципи історизму, системності, історичної біографістики та контент-аналізу джерел.

Наукова новизна. Спираючись на документи партійних і державних установ, а також на архівні джерела комуністичної спецслужби, автори уникають однобічного підходу до досліджуваної проблеми, прагнуть відтворити реалістичну картину подій, пов’язаних із повоєнним радянським «голодом переможців».

Висновки. Голод 1946—1947 рр. продемонстрував, що політика пізнього сталінського режиму стосовно села поглибила його злиденність, виявлену під час війни, а реакція на засуху 1946 р. зробила значний внесок у розвиток голоду. Символом і конкретним проявом цього стала поява в Українській РСР у березні 1947 р. одного з найвпливовіших сталіністів — Л. Кагановича. Він очолив КП(б)У і ключовими завданнями його місії стало забезпечення, попри злиденний стан селянства, виконання плану хлібозаготівель, а також контроль управлінських якостей М. Хрущова. Останній наважився просити продовольчу допомогу, що породило у Кремлі сумніви в його здатності виконувати вимоги центру та викликало підозри в тому, що М. Хрущов занадто піддається «місцевим впливам». Л. Каганович дійсно координував заходи з примусового вилучення хліба у селян для виконання планів хлібозаготівель. Водночас ситуація змусила його стати на позицію М. Хрущова, і вони разом звернулися з проханням про допомогу для голодуючої України, продемонструвавши відчайдушність становища та складність реагування держави на голод.

—

The purpose is to identify the causes and consequences of L. Kaganovich's secondment to the Ukrainian SSR in March 1947.

The methodological basis is the principles of historicism, systematics, historical biography, and content analysis of sources.

The scientific novelty lies in the fact that the authors, relying on documents of party and state institutions, as well as archival sources of the communist security services, avoid a one-sided, biased approach to the problem under study, and strive to recreate a realistic picture of events related to L. Kaganovich's mission to Ukrainian SSR during "the famine of the victors", that is, the post-war Soviet famine.

Conclusions. The famine of 1946-1947 demonstrated that the late Stalinist regime's policies toward the countryside exacerbated its wartime destitution and its response to mass drought in 1946 contributed greatly to the development of famine. A symbol and concrete manifestation of this was the appearance in Ukrainian SSR in March 1947 of one of the most influential Stalinists, L. Kaganovich. He headed the Communist Party of Ukraine (Bolsheviks) and the key tasks of his mission were to ensure the implementation of the grain procurement plan despite the poor position of the peasantry, as well as monitoring N. Khrushchev's managerial qualities. The latter dared to ask for food aid, which raised doubts in the Kremlin about his ability to fulfill the demands of the centre and suspicions that N. Khrushchev was too susceptible to local influences. L. Kaganovich did coordinate measures to forcibly seize grain from the peasants to fulfill the grain procurement plans. At the same time, however, the situation forced L. Kaganovich to side with N. Khrushchev's position, and together they appealed for aid for starving Ukraine, demonstrating how desperate the situation was and complexities of the state's role in contributing to but also alleviating famine.